Видатні особистості Долинщини
16 липня 1851 р. в Долинi народився вiдомий
архiтектор Iван Iванович Левинський, який у 1875 роцi закiнчив технiчну
академiю у Львовi й заснував тут власну архiтектурно-проектну майстерню.
Працюючи в стилi українського модерну, застосовуючи прийом українського
народного будiвництва, Левинський спроектував чимало визначних будiвель у
Львовi та iнших мiстах Галичини. Зокрема, серед будiвель, споруджених у Львовi
пiд його керiвництвом, й досi красуються дворець залiзничного вокзалу, будинок
товариства «Днiстер», Академiчний дiм, головний корпус лiсотехнiчного iнституту
тощо.
У 1918-1921 роках директором гiмназiї та
учительської семiнарiї в Долинi був вiдомий український письменник, педагог i
композитор-аматор Михайло Iванович Пачовський - автор повiстi «Вечорниці»,
кiлькох розвiдок з фольклору, вiршiв, пiдручникiв для шкiл, пiсень для мiшаного
хору.
У Долинi народився i навчався в народнiй школi
кардинал Iван Мирослав Любачiвський - настоятель Української греко-католицької
церкви, якого пiсля навчання у Богословськiй академiї у Львовi митрополит
Андрей Шептицький призначив на студiї в Iнсбруку, де Любачiвський захистив
ректорат Богословiї. Згодом отець студiював у Папському Бiблiйному iнститутi в
Римi, видав ряд наукових праць на богословську, бiблiйну та лiтургiчну
тематику. Вiн - автор багатьох томiв проповiдей та iнших богословських робiт.
Долинщина дала Українi доктора права,
провiдника ОУН Володимира Григоровича Гербового, який, повернувшись з УГА,
створив в Долинi органiзацiю визвольної боротьби, згодом займав високi пости в
УВО i ОУН, як юрист захищав на Варшавському i Львiвському процесах Бандеру i
Лебедя та домiгся вiдмiни для них смертної кари у справi вбивства польського
мiнiстра внутрiшнiх справ Пєрацького. Польськi, нiмецькi, а пiзнiше совiтськi
окупанти тривалий час томили борця у своїх тюрмах i концтаборах. Старшi люди й
понинi пам'ятають адвоката Горбового, який ревно захищав простолюд вiд утискiв
польської влади. В 1972 роцi Володимир Горбовий був формально звiльнений з
ув'язнення, але до своєї смертi в 1984 роцi (проживав в с.Оболоня) був пiд
пильним наглядом працiвникiв КДБ.
Пошановують долиняни i Юрiя Богдановича
Соловiя - засновника самодiяльної народної капели "Верховина"
заслуженого працiвника культури України.
Заслужений лiкар України Сава Романович
Охрончук протягом всього свого життя вiддавав свiй талант лiкаря-хiрурга
охоронi здоров'я жителiв Долинщини. Вдячнi долиняни увiковiчнили його iм'я
меморiальною дошкою на фасадi хiрургiчного вiддiлення районної лiкарнi, в якiй
пiвстолiття працював Сава Романович.
У Долинi проживала i творила Оксана Грицей, якiй
присвоено звання майстра народної творчостi України за майстерне випалювання i
рiзьбу по дереву. У будинку, де проживала майстриня, син-художник Степан Грицей
в однiй iз кiмнат влаштував музей творiв
матерi.
Жителi села Шевченкове свято шанують пам'ять
про Володимира Юлiановича Охрiмовича, який, народившись тут в 1870 роцi в сiм'ї
священика, став вiдомим етнографом, мовознавцем, дослiд-ником народного побуту
в Долинщинi. Вiн - один з орга-нiзаторiв i редакторiв газети «Дiло» , активний
дiяч нацiонально-демократичної партiї, обирався депутатом до австрiйського
парламенту.
У цьому ж селi в 1863 роцi народилася
українська письменниця i громадська дiячка Клементина Карлiвна
Попович-Боярська, яка разом Наталiєю Кобринською брала активну участь у
прогресивному жiночому русi. Її вiршi, повiстi й поеми прихильно сприйняв Iван
Франко, присвятивши Клементинi вiрш «Вiдповiдь». К.Попович-Боярська написала
також спо-гади про Iвана Франка i Наталiю Кобринську, етнографiчну розвiдку про
народнi вишивки тощо.
Європейським тенором iз Вельдiжа називають
уродженця цього села Василя Тисяка. У свої вiсiмнадцять лiт пiсля навчання в
Долинськiй гiмназiї юний патрiот йде добровольцем у Сiчовi стрiльцi, а згодом в
Українську Галицьку армiю. Емiгрувавши в Чехiю, закiнчує в Празi факультет
права i, маючи чудовий голос, здобуває мистецьку освiту. Львiв, Варшава, Прага,
Вiдень, Мадрiд, Брюсель, Париж аплодували спiваку, який виконував провiднi ролi
в операх. Василь Тисяк спiвав на десяти мовах, був зайнятий у 56 операх, в 14 з
яких виконував головнi ролi. 3 1945 по 1972 роки спiвак проживав у Канадi, де й
похований у м.Торонто.
У с.Старий Мiзунь народився Василь Миколайович
Верховинець (Костiв) -видатний український композитор, хореограф, диригент,
етнограф, педагог. Пiсля навчання у Самбiрськiй вчительськiй семiнарiї був
хористом i актором у Львiвському театрi «Руська бесіда», згодом - актором,
хор-мейстром i диригентом у театрi Миколи Садовського, викла-дачем спiву у Полтавському
педiнститутi та Київському музич-но-драматичному iнститутi.
Жителi Витвицi й Тростянця бережуть свiтлу
пам`ятъ про священика, письменника i етнографа, визначного, громадського дiяча
Долинщини, активного провiдника «Просвiти» Миколу Михайловича Дерлицю.
У Вигодiвцi поблизу села Витвиця проживав у
своєму маєтку останнi роки свого життя вiдомий лiкар i громадський дiяч Фелiкс
Сельський (Щасний), який разом з Iваном Франком за участь у робiтничому русi
був арештований австрiйською в ладою. Працював лiкарем у Львовi, Болеховi,
нiколи не вiдмовляв у допомозi простим людям.
В центрi села Витвицi вдячнi односельцi
встановили пам'ятник Зеновiю Михайловичу Красiвському - одному iз засновникiв i
провiдникiв Українського Нацiонального Фронту, члену Української Гельсiнської
Спiлки, засновнику журналу «Українськi проблеми», поету i публiцисту.
В селi Рахиня народилася вiдома художниця,
майстер графiки Галина Лук'янiвна Захарасевич, iм'я якої увiковiчнене меморiальною
дошкою на адмiнбудинку i експозицiєю у сiльськiй бiблiотецi.
Жителi села Яворiв пошановують пам'ять свого
знаменитого земляка, вiдомого лiтератора i перекладача Степана Юрковича
Коляджина, барельеф якого встанов-лено на фасадi мiсцевої школи.
В Тяпче народився Микола Степанович Корпан -
студент Київсь-кого унiверситету, який в числi 300 гiмназистiв i студентiв 29
сiчня 1918 року став на шляху червоної орди пiд Крутами i загинув у нерiвному
бою смертю хоробрих.
Перелiк неординарних особистостей Долинщини,
пам'ять про яких свято шанують люди, ще далеко не повний, бо багата Бойкiвщина
на людей освiчених, майстрiв художнього слова i пензля, музикантiв i
будiвничих, якi прославили наш край i вартують великого пошанування громади.
Плiдно працюють на поетичнiй нивi члени Нацiональної спiлки письменникiв
України Василь Олiйник та Надiя Дичка, Зачитуються краяни вiршами Ярослава
Савчина, Оксани Сподар, якi ще й мають малярський хист, Андрiя Ярусевича, Тетяни
П'янкової, Лiлiї Мацькiв, гуморесками Iвана Ярича.
Творчi колективи часопису «Свiча» i
телерадiокомпанiї «Захiд» знайомлять населення з новинами краю, висвiтлюють
дiяльнiсть урядових структур, ведуть просвiтницьку роботу.
Серед художникiв вiдомi iмена Iвана
Гуралевича, Олекси Фрищина, Богдана Фреїва, Степана Телi-жина, Йосипа Ужели,
Михайла Гошовського, Любомира Багрiя, Олега Лаврiва, Василя Ярича та iнших.
У музицi творчо i плiдно працюють заслу-женi
працiвники куль-тури України Василь Стецик i Ярослав Шершень, Василь
Калашнiков, Степан Федишин, Богдан Погонич, викладачi Павло Гац, Iван Захарiя,
Божена Сiркович та багато iнших.
