Нажаль економічна криза вже стукає в двері громадян Долинщини . І хоч це ще не так помітно в наших сім’ях, тому, що багато долинян ще в 90-тих роках змушені були виїхати за кордон в пошуках кращого заробітку і багато хто з них так і не повернувся на Батьківщину. Недавно, коли я зустрівся з другом який вже 5 років працює на економіку Франції і в розговорі я спитав його, чи хоче він повернутися на батьківщину, то він відповів: - «Краще бомжувати в європейських країнах, ніж виживати і кожну копійку рахувати на Україні». Ви знаєте його слова заставили мене задуматись і напевно й ви задумаєтесь дорогі читачі. Справді взявши історію України починаючи з ХХ століття, коли терпінню людей прийшов крах почалася громадянська війна. Почалося з невеличкого заворушення й переросло в 1-шу світову віну а потім і 2-га й голодомор і так далі. Мимоволі визріває питання чому український народ повинен нести на своїх плечах такий тягар. За що? Нажаль на це питання не було, нема і навряд чи колись появиться відповідь. А може справа в самих нас. В нас усе ж є: земля родюча , багато корисних копалин, і за рівнем інтелекту українці займають перші місця в світі. І це факт, це факт, який не можна заперечити. В нас лишень один недолік – це жадібність, або, як кажуть в народі заздрість, яка губить нас з вами. Кажуть, коли Господь Бог роздавав владу країнам, то Україна проспала і тепер наша влада ніяк не може проснутись.
Це не смішно, то плакати треба. Самі з себе сміємось. Прикольна стаття, а особливо сподобалась ця частина:"...чому український народ повинен нести на своїх плечах такий тягар...А може справа в самих нас."
